Прекрасне моє рідне село Кормильче. Розкинулось по обидва береги річки Жванчик, мов написана рукою вмілого художника картина. Воно чарує, тішить, вабить до себе будь-якої пори року: навесні, коли тоне у цвітінні вишень чи яблунь, влітку, коли так дурманить голову п’янкий аромат акацій і повітря сповнене медовими пахощами. Такої пори року голову пронизує думка: "Яка ж все-таки красива наша Матінка-Земля! Так, неповторна!"
Але красу, подаровану нам природою, потрібно оберігати та примножувати .
На жаль, сьогодні не кожна людина це усвідомлює. Інколи байдужі до проблем довкілля люди викидають сміття та побутові відходи будь-де.
Учні нашої школи часто прибирають територію біля річки, розчищають джерела та криниці, насаджують молоді дерева.
За спонсорської допомоги випускника нашої школи , сьогодні жителя міста над величним Смотричем, директора спортивно-оздоровчого комплексу "Поділля" Василя Івановича Ковальчука відремонтована центральна дорога, упорядкована клумба біля церкви.
Під керівництвом Сільського голови Руслана Миколайовича Столяренка розчищене місцеве кладовище, пофарбований кругом нього паркан.
На мою думку, всі ми повинні жити не лише сьогоднішніми потребами, а й дбати про стан природи завтрашнього та майбутніх днів.
Кожна людина повинна чітко усвідомити, що ми не можемо просто заплющити очі на проблеми екології, які загрожують нашому життю. Свій посильний внесок може зробити кожен: хоча б не засмічувати землю, по якій ходимо, посадити, принаймні, одне деревце на рік, збудувати шпаківню навесні чи годівничку взимку. Звичайно, це небагато, але, можливо, якщо кожна людина почне шанобливо ставитися до навколишнього середовища, це воздасться їй сторицею.
Зробімо все, щоб сучасні та прийдешні покоління дихали пахощами запашних квітів, чули солов’їний спів у лісах, ходили по м’якій травичці, милувалися сходом сонця.
Давайте залишимо у спадок чисту та прекрасну Землю!
Станція «Скали»
Станція «Скали» - це відслонення на лівому березі річки Жванчик. В селі цю територію називають «стінкою». Цей район один з найкращих в Кормильчі, але й на жаль, поки ще й один з найзабрудненіших. Учні насаджують кожен рік деревця. Прибирають територію від сміття, розчищають кущі. Прижилась традиція, кожен рік випускники садять деревця в цьому районі. За час догляду учнями школи цієї території тут уже виріс невеличкий зелений лісок, який милує око людей і приваблює влітку відпочиваючих.
Наші пернаті друзі
Квіти нашого краю
«Ліс і людина»
Легенями планети називають їх… І справді, прийдеш весною,
вдихнеш чистого повітря, сповненого запаху хвої і листя, некошених віками трав
і незірваних квітів. Відчуваєш, як сили природи пробуджують тебе від зими, дарують
наснагу. Швидше до лісу! Там вже розпустились первоцвіти, і незабаром білі
анемони з сонечками всередині
розквітнуть на галявині.
Таким я бачу його,
недоторканим осередком життя тварин і рослин. Без сміття залишеного гостями,
без убогих купок попелу серед різнотрав’я,
і без убитих рукою людини молодих дерев. Бо усім зашкодить наше недбальство. А
зло вчинене природі може мати фатальні наслідки для людини.
Подумайте
тільки, чому у нас є тварини і рослини,
які під загрозою знищення? Виявляється, ми ще несвідомі, і чи прийде колись до
нас те розуміння? Ми знаємо про все, але вже завтра когось приваблять проліски
чи підсніжники і жмені зірваних квітів падають додолу. І той букет проживе
лише кілька днів на столі у склянці з
водою. А колись, може, ця рослина через нас зникне назавжди.
Отож, знаймо,
ліс – гостинний господар. Будьмо вдячними гостями і не обкрадаймо його, не руйнуймо, щоб було
куди піти і чим пишатися. А він буде дякувати нам лікарськими рослинами,
солодкими суницями, соковитою ожиною, різними грибами та ще й іншими дарунками.